ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ МОВНОГО РОЗВИТКУ.

 Розвиток мовлення дитини - одне з найважливіших завдань ДНЗ.  Усі педагоги це знають, розуміються на різних аспектах  розвитку мовлення,  володіють методиками. 

В останні роки, у більшості дітей, які приходять в дошкільний заклад, мовлення знаходиться на значно нижчому рівні, ніж років 5-8 назад. Чому? - Це окрема тема.

Сьогодні  говоримо, що робити, якщо  діти у 3-4 роки мовчать, або говорять  лише окремі слова,   говорять незрозуміло для оточуючих та  спрощеними словами? 

Як завжди, наша паличка- виручалочка-  ГРА!

Котик спить

Мета: Формувати у дітей уміння розслаблятися. Закріпити ізольовану вимову звука [ф]. Розвивати плавне немовленнєве дихання.

Обладнання: музичний запис Р. Паулса „День розтане, ніч настане” (колискова).

Словникова робота: пояснення значень слів „смеркання”, „госпóда”.

Попередня робота: вправи на дихання животом.

Хід:

Діти сидять на килимі. Вихователь читає вірш:

У старої баби Гані

Проживає кіт Мартин.

Від смеркання до смеркання

Спить в господі він один.

                                           (М. Ясакова)

Пропонує перетворитись на котиків, що сплять. Звучить музика. Діти лягають на килим, одну (ведучу) руку кладуть на животик, заплющують очі і „засинають”. Дихають животом, причому роблять глибокий вдих і видихають зі звуком ф-ф-ф.

Ведмежа і Вітер

Мета: Формувати у дітей уміння знімати психом’язове напруження. Закріпити ізольовану вимову голосних ([о], [у], [и], [е]) і приголосних ([х], [д], [м]) звуків.

Розвивати вміння діяти за наслідуванням, мімічну, загальну моторику.

Попередня робота: розгляд ілюстрацій, читання віршів.

Словникова робота: пояснення значення слів „барліг”, „ласувати”, „дрімає”.

Хід:

Вихователь пропонує дітям послухати казочку, в якій вони будуть активними учасниками, адже виконуватимуть рухи та промовлятимуть звуки. 

Розповідає казочку, супроводжуючи розповідь виконанням відповідних рухів, діти повторюють їх, промовляють звуконаслідування.

Дрімало в барлозі ведмежатко. (Діти підкладають складені руки під щоку зі звуком х-х-х) 

Раптом подув сильний вітер (у-у-у). 

Змерзло Ведмежатко (обхоплюють руками плечі: д-д-д). 

Розсердилось воно на вітер (хмурять брови, вимовляючи и-и-и). 

Вітер здивувався (дивуються: о-о-о) та й полетів собі. 

Зраділо Ведмежа (е-е-е). 

Дістало з полиці мед і з задоволенням стало ласувати (Діти наче тримають горщечок з медом у лівій руці, а у правій – ложку, виконують жувальні рухи, облизуються, задоволено сопуть: м-м-м).

Пташечка

Мета: Формувати соціальну компетенцію дошкільників шляхом розвитку здатності розуміти емоції інших. Закріпити ізольовану вимову звука [х]. Розвивати дрібну моторику.

Обладнання: лялька-хлопчик Василько, сюжетна картинка із зображенням хлопчика, що тримає на руках змерзлу пташку.

Попередня робота: спостереження за пташками, підгодовування їх, розгляд ілюстрацій, читання віршів.

Словникова робота: пояснення значення слів „жменька”, „мерщій”.

Хід:

Педагог знайомить дітей з лялькою – хлопчиком Васильком, від імені хлопчика 

розповідає вірш:

Я щодня встаю раненько,

Одягаю кожушок,

Наберу насіння в жменьку

І виходжу до пташок.

Я кажу їм: „Добрий ранок!” –

Віддаю смачний сніданок

І біжу мерщій до хати,

Щоб пташкам не заважати.

                                           (О. Рібцун)

Показує дітям сюжетну картинку „Як Василько пташку врятував”.

Пропонує уявити, що у кожного з дітей в долоньках маленька пташечка.

Діти виставляють вперед зведені разом зігнуті в ліктях руки, розкривають долоні. Поволі згинаючи пальчики, ховають пташечку від холоду.

Зігріваючи пташечку своїм диханням, промовляють звук х-х-х. 

Потім педагог пропонує дітям розкрити долоні, подивитися на зігріту пташку і посміхнутися їй. Пташечка зігрілася і вже може летіти. Діти підкидають пташечку вгору і махають їй на прощання руками.

Сонячний зайчик

Мета: Формувати у дітей уміння знімати психоемоційне напруження. Вправляти у промовлянні звуконаслідування „оп”. Закріпити знання назв частин тіла, вміння орієнтуватися в ньому.

Обладнання: музичний запис звуків природи.

Попередня робота: ігри з сонячними зайчиками.

Хід:

 Звучить спокійна музика. Педагог промовляє закличку:

Вранішнє сонечко, лагідне сонечко,

Пошли промінці у наше віконечко.

Зайчиків сонячних будем чекати,

Хочемо з ними сьогодні пограти!

                                                  (Ю. Рібцун)

Пропонує дітям заплющити очі, відчути, як теплий сонячний промінчик промайнув по ногах, руках, пробіг по обличчю.

Розповідає: „Промінчик, який тільки-но гладив вас, привів із собою жвавого сонячного зайчика.

Він ні хвилинки не всидить на місці, бо дуже любить стрибати”.

Почергово називаються імена дітей та частини обличчя (тіла), куди нібито стрибнув сонячний зайчик. Названа дитина повинна торкнутися до вказаної дорослим частини обличчя (тіла), промовити „оп” і погладити її.

Чудо-тваринка

Мета: Формувати у дітей уміння знімати психоемоційне напруження.  Вправляти у виконанні дій за сигналом, промовлянні звуконаслідування „тук”. Розвивати немовленнєве дихання, загальну та дрібну моторику, уяву. Виховувати уміння чути і тактильно відчувати одне одного.

Обладнання: метроном, аркуші паперу на кожну дитину, кольорові олівці, гуашеві фарби, пензлики, ємності для води, серветочки.

Попередня робота: вправляння в ритмічній ходьбі під лічбу „раз–два”.

Хід:

Діти стоять в колі, взявшись за руки. Педагог промовляє закличку:

Чудо-тваринка у нас прожива,

Серце її робить різні дива:

Може сміятись, любити, жаліти

Що воно може, покажемо, діти!

                                                 (Ю. Рібцун)

Продовжує пошепки: „Уявіть, що всередині нашого кола знаходиться чудо-тваринка. 

Вона дихає. Давайте подихаємо разом з нею.

Дихайте глибоко, спокійно, на повні груди. 

А ось так б’ється велике добре серце чудо-тваринки” (звук метронома).

Пропонує дітям, слухаючи звучання метронома, на вдих робити разом крок вперед, промовляючи „тук”, на видих – крок назад із промовлянням „тук”. 

Наголошує на тому, що рухи роблять всі разом, не розриваючи рук. 

Діти нахиляються та посміхаються невидимій чудо-тваринці. 

По завершенні гри сідають за столи і малюють свою чудо-тваринку.

Тихше, тихше, мишенята!

Мета: Формувати соціальну компетенцію дошкільників шляхом розвитку здатності виражати власні емоції. Вправляти у ходьбі на носочках, у переключенні за сигналом з одного руху на інший. Удосконалити вміння розуміти вербальну інструкцію педагога. Закріпити ізольовану вимову всіх голосних звуків. Розвивати мімічну, загальну моторику, слухову увагу та пам’ять.

Обладнання: іграшковий кіт, наголівники мишенят за кількістю дітей, музичний запис Б. Берліна „Спляче кошеня”.

Попередня робота: розгляд ілюстрацій, читання віршів, вправляння в ходьбі на носочках.

Хід:

 Педагог повідомляє, що сьогодні до них в гості завітає котик, читає вірш:

Котика нема! – А-а-а!                            Розгублений вираз обличчя, розвести руки в сторони.

Де наш котик, де? – Е-е-е!                    Здивуватися, піднявши брови.

Мишку з’їв малу. – У-у-у!                    Розсердитись, звести брови до перенісся.

Спить на печі – І-і-і!                            Складені долоні покласти під праву щоку, заплющити очі.

Має гарні сни. – И-и-и!                    Посміхнутися із заплющеними очима.

Не будіть його! – О-о-о!                    Осудливий рух вказівним пальцем.

Тихо, мишки всі! –  І-і-і!                         Вказівний палець піднести до губ.

                                         (за М. Підгірянкою)

Пропонує дітям послухати вірш ще раз, спільно виконуючи рухи та домовляючи голосні. 

Вихователь говорить: „Мишки так гарно пищали, що, напевно, і вам захотілося перетворитися на мишенят. Так? 

Зараз я допоможу вам у цьому (одягає дітям наголівники). Ой, які гарні в мене мишенята!”. Притишеним голосом продовжує: „Ось там (показує на килим) спить котик. 

Під музику мишенята повинні на носочках ходити навколо котика тихо-тихо, щоб не розбудити його. Коли музика припиниться, мишенята повинні зупинитися і зробити ось так (підносить вказівний палець до губ і пошепки каже: і-і-і)”.

Найчастіше ігри-заняття проводяться у колі. 

В залежності від поставлених корекційних завдань діти можуть сидіти або стояти. 

Форма кола створює у дошкільників із ЗПР відчуття захищеності, цілісності та єдності, дозволяє відчути можливість відкритого спілкування, що робить заняття продуктивнішими, допомагає не лише скоригувати поведінку та психоемоційний стан дітей, а й розвинути їхнє мовлення.

Таким чином, щоденна турбота, дбайливе ставлення вихователя до дитини-логопата є дуже важливою та відповідальною, адже саме  від кваліфікованої допомоги педагога у налагодженні дитиною перших контактів з новими людьми залежить подальша результативність усієї навчально-виховної роботи на протязі перебування дитини в ДНЗ. 

Тільки тісна співпраця психолога, вихователів, медиків і батьків дозволить у повній мірі зробити навчання та виховання таких діток  продуктивним.