вівторок, 26 травня 2020 р.

НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ -ТРИВОЖНІСТЬ-ДЕПРЕСІЯ. ЯК ЗБЕРІГТИ СПОКІЙ

Здається, тільки встигли адаптуватися до умов існування  у замкненому просторі під час карантину, а знов нові виклики! -👫Час  виходити на роботу.
Виявляється, що це новий стрес для нашої психіки. Чому? 
І як  повернутися до звичного режиму життя та роботи з мінімальними  труднощами.
Психіка людини прагне стабільності. Тому будь-які зміни, викликають у нас внутрішній супротив.  Усі його відчували  на початку  карантину.  
З часом  зрозуміли, що у цій вимушеній  ситуації можна знайти й багато "плюсів" - Психіка адаптувалася. 
І знов зміни.  Виходимо на работу. А вже не хочеться. Так, скучили за колегами. Так, відчутні втрати  матеріальні. 
Але ж  домівка, весна, домашні справи.

Залишаються ризики захворіти.  
Нові жорсткі вимоги до  умов організації роботи закладу та своєї особистої. 
Усе це спричиняє у будь-якої людини напруження. Бажання  уникнути  стресових факторів. 

Це природньо. І саме усвідомлення природності наших почуттів, дає ресурс для подолання  негативних відчуттів. 
 

Не дайте тривозі заволодіти вами

Заздалегідь продумана послідовність дій має знизити тривогу. 
Якщо цього не відбувається і тривожний настрій починає позначатися на взаєминах із людьми —з’являється дратівливість, погіршуються сон і апетит — зверніться по допомогу до психолога.

 Знизити рівень  напруги та  тривожності  можна за допомогою  фізичних та дихальних вправ, йозі, медитації. 
Щоб опанувати ці заняття, скористайтеся онлайн-уроками, знайдіть спеціаліста, якому саме ви довіряєте..
Також підійдуть усі методи розслаблення, якими ви користувалися в звичайних умовах.
 Наразі приділіть їм більше уваги і зробіть їх щоденним ритуалом.

Позбудьтеся усіх явних та таємних конфліктів.  

На роботі та вдома.  

Краще одна неприємна розмова, відверта та  конструтктивна, ніж  місяцями та роками " носити" в собі камінь  неприйняття. Від цього страждаєте в першу ви самі.   Ви саме цього прагнете? - Ні, тоді дійте, 

Колектив  закладу - це команда. Це своєрідна сім"я. І в ній, як в будь-якій родині бувають різні моменти . Важливо розуміти, зараз рівень загальної напруженості надзвичайно високий. Тому  треба обовя"зково  турботливо та  екологічно ставитися як до себе, і  своїх потреб, так і до розуміння  станів інших людей.  Їм не легше, ніж вам.  

Ви усі переживаєте  одні і тіж  труднощі. Але відноситися до них можна навчитися   екологічно. та контруктивно.
  Важливо усвідомити те, що вас єднає, об"єднує з членами  колективу. А не  те, що дратує чи не  подобається. 

Зберігайте особистий простір

Єдиний спосіб зберегти та відстояти  особистий простір — вести розмову й домовлятися. Інакше ніяк.
Влаштовуйте  регулярні пішохідні прогулянки. Знайдіть прийнятний для вас вид фізичної активності. 
Можливо, спорт чи праця на  присадібній ділянці.  Нехай  ті види діяльності, які ви вибере собі,  надають вам спокій та задоволення. 
Ніколи не пізно  зайнятися тим, що, можливо, роками відкладалося на кращі часи. Можливо, це хобі, можливо, зустріч з кимось.  
Або  будь що. Про що, здавалось би , забулося, але десь далеко ятрить душу, бо хочеться взятися до справи.  
Дозвольте собі це. Вік тому не завада. Ніколи не пізно розвиватися, удосконалюватися та  отримувати задоволення від себе та життя.

Не панікуйте завчасно й дотримуйтеся простого плану дій

Складність полягає у тому, що ніхто не знає, як і коли ситуація зміниться.
Кожен зможе вигадати апокаліптичний сценарій. 
Однак найліпше — вирішувати  проблеми в міру того, як вони виникають, і думати про конкретний момент.
У період невизначеності людині потрібна якась конкретика. 
Наявність плану та звичних ритуалів та режиму дня  знижує тривожність.

Створіть для себе список подальших дій: простих, доступних вам справжніх справ.

Не потрібно нічого глобального. Зараз не час для рекордів.

 Варто знизити планку і вимоги до себе. 

Звісно, непросто, але бути спокійним все ж  можна і потрібно.

Знайдіть опору

У кризовій ситуації важливо створити собі максимально чітку структуру життя, на яку можна спертися.
 Кожен реагує на стрес порізному. А тому поспостерігайте за собою і з’ясуйте: із вами усе гаразд чи, навпаки, ви потребуєте підтримки друзів або допомоги фахівця.
 Також спробуйте визначити межу, коли ситуацією керуєте ви, а коли — ваша тривога. 
Наприклад, якщо миття рук стає нав’язливою ідеєю і через це у вас тріскається шкіра, однак ви продовжуєте проводити біля раковини по 20 хв, зверніться до психолога.




Немає коментарів:

Дописати коментар