ДОПОМОГА ДИТИНІ, ЯКА ЗАЗНАЛА ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРАВМУВАННЯ

Проблема подолання дитячої психотравми — актуальна для українського суспільства. 

Події останніх років засвідчили, що діти  — найвразливіша до суспільних потрясінь категорія населення. 

Психотравма небезпечна тому, що руйнує уявлення дитини про життя, його цінності та ідеали. 

Внаслідок психотравми у дитини: 

• різко змінюється звична картина світу, 
• зникає довіра до нього, 
• деформується система взаємин з оточенням, 
• зникає довіра до дорослих. 
• Крім цього, дитина втрачає позитивну перспективу на майбутнє

Які види допомоги існують

Залежно від часу надання і поставлених завдань виокремлюють такі види психологічної допомоги:

• екстрена — необхідна безпосередньо після стресогенної по- дії, тобто у перші кілька днів. Її надають також у разі появи го- строї симптоматики внаслідок додаткових стресів;
• короткострокова — надають протягом перших тижнів, міся- ців після психотравми. Якщо дитина не отримала такої допомоги своєчасно, доводиться надавати її відстрочено. 
• У такому разі вона менш ефективна і може потребувати більше часу;
• пролонгована — здійснюють протягом декількох років після психотравми.

Які наслідки травми

Внаслідок травми порушуються нормальні дитячо-батьківські зв’язки, 

виникають симбіотичні або вимушено дистантні взаємини між дитиною і батьками.

Як реагують батьки

Коли у дитини виникають порушення поведінки, батьки відчувають свою безпорадність та некомпетентність і несвідомо закріплюють негативні поведінкові стереотипи:

• потурають дитячим примхам;
• надмірно гостро реагують на іпохондричні скарги;
• оберігають дитину від найменших життєвих труднощів.

Чому робота саме з батьками, а не тільки з дитиною важлива.

Типова для сучасних соціально-політичних умов ситуація, коли психологічну травму пережили і батьки, і дитина. 

У такому разі темпи відновлення їх психологічного стану істотно змінюються. 

Чому так трапляється і чому варто проводити роботу не лише з дитиною, а й з батьками? 

Важливо залучати батьків до роботи над їх психологічними проблемами і труднощами, оскільки:

• діти зазвичай швидше повертаються до нормального емоцій- ного рівня, бо мають більшу гнучкість психіки й адаптивні можливості;
• стан батьків змінюється повільніше і перешкоджає нормаліза- ції психічного розвитку дітей;
• батьки переймаються наданням допомоги дитині;
• недостатня критичність батьків до власного психоемоційного стану змушує їх уникати психологічної допомоги.

Тому, щоб відновити нормальний психологічний стан дитини після травмівної події, доцільно проводити корекційну роботу із сім’єю.

Підготувала Юлія Остапенко,

редактор-експерт журналу