Встановлюйте правила.
Вони мають бути чіткими та зрозумілими, відповідати рівню розвитку дитини, її віку. Наприклад, усі повинні мити руки перед їжею, прибирати іграшки.
Уникайте конфліктів.
Звісно, якщо дитина погано поводиться, до неї слід ставитися суворіше. Утім, ви можете передбачити появу багатьох конфліктів та уникнути їх.
Наприклад, якщо ви перекладете крихкі, гострі та небезпечні предмети на полиці, до яких дитина не зможе дотягнутися, то не доведеться постійно її повторювати «Не чіпай!», «Поклади на місце!» тощо.
Визнайте, що інколи ви самі створюєте конфліктні ситуації, наприклад, коли дитина відмовляється їсти.
Дитина вже достатньо доросла, щоб мати власні бажання. Якщо на неї тиснути, це лише посилить спротив.
Ліпше — похвалити дитину, коли вона має добрий апетит, і не сердитися, коли вона відмовляється від якоїсь страви.
Обговорюйте з дитиною її поведінку.
Наприклад, говоріть з нею про її погані звички чи негативні вчинки і пропонуйте виправити їх разом:
«У тебе є звичка розкидати речі/іграшки по будинку. Мені доводиться переступати через них.
Що з цим робитимемо? Можливо, ти допоможеш мені вирішити, що буде, якщо ти не прибереш свої речі?
Використовуйте тайм-аути.
Тайм-аут — ефективний спосіб обмежити дії дитини, не завдаючи їй емоційної травми.
Він дасть і дитині, і вам змогу заспокоїтися та уникнути конфлікту.
Оберіть у кімнаті стілець або крісло, на який ви відправлятимете дитину, коли вона поводитиметься агресивно. На «тихому» стільці дитина зможе відпочити й подумати про свою поведінку.
Тож не використовуйте для тайм-аутів кімнату, де багато усіляких іграшок і цікавих речей, з якими дитина може гратися під час покарання.
Пам’ятайте, відправляти дитину на «тихий стілець» потрібно одразу, аби вона зрозуміла зв’язок між своїм вчинком і тайм-аутом. Час на роздуми — три хвилини. Після тайм-ауту дитина може повернутися до гри. Не слід її більше сварити чи нагадувати про конфлікт.
Контролюйте емоції.
Не читайте моралей і не сперечайтеся, коли закликаєте дитину до порядку: «Таню, я не сперечатимуся з тобою. Бити інших дітей погано. Я хочу, щоб ти зараз подумала про свою поведінку. Іди посидь трохи на «тихому» стільці».
Дитина має знати, що будь-яка дія має наслідок. Хороші вчинки — похвала і схвалення, погані — покарання.
Якщо дитина кричить і поводиться погано, ви можете продовжити час, який вона має провести на «тихому» стільці.
Час покарання не має перевищувати п’яти хвилин. Коли він сплине, не забудьте запитати дитину, чи зрозуміла вона, чому її відправили на «тихий» стілець.
Хваліть дитину.
Схвальні слова мотивують дитину і підвищують її самооцінку. Важливо, аби дитина знала, за що конкретно її похвалили.
Ліпше сказати «Мені подобається, що ти поділився іграшкою», ніж висловитися загально — «Ти хороший хлопчик».
Похвала розвиває у дитини почуття впевненості у власних силах.
Впевнена у собі дитина простіше реагує на зауваження, бо розуміє, що вони стосуються її пове- дінки, а не її особистості.
Стежте за своєю поведінкою, показуйте хороший приклад.
Для дитини дошкільного віку батьки найголовніші, тому вона вважає, що все, що вони роблять, — добре.
Якщо ви кричите — ваша дитина робить те саме. А
ще вона вживає слова, які чує від вас, наслідує вашу поведінку.
Грайтеся з дитиною частіше.
Гра зміцнить довірливі взаємини, дасть вам змогу ненав’язливо, без моралей і конфліктів розвивати дитину, ліпше розуміти її.
Любіть дитину, хваліть її за кожну дрібницю, і вона відповість вам взаємністю.
Підготувала Інна Литвин,
практичний психолог ЗДО № 613, Київ
Немає коментарів:
Дописати коментар